
ЛУГАНЩИНА
Причини відвідати Луганщину після перемоги
1. Побачити силу природи та степову красу
Відчути енергію прадавніх ландшафтів, що зберегли унікальні види флори та фауни.
2. Дослідити історію кочових народів
Від скіфів до половців — ця земля зберігає кам’яні баби, кургани та археологічні пам’ятки.
3. Вшанувати пам’ять героїв, які боролися за свободу України
Адже Луганщина — один з епіцентрів спротиву окупації та героїчної оборони.
4. Зануритись у народну культуру та традиції Адже цей прикордонний регіон поєднує риси слобожанської та степової України.
5. Долучитись до відбудови й збереження пам’яток
Підтримати місцеві громади у їх прагненні зберегти та відродити унікальні природні та культурні скарби.
6. Насолодитись тишею та простором степів
Побувати там, де горизонт здається безмежним, а небо — найбільше багатство.
Кремінні ліси та Сіверський Донець
Луганщина — край соснових борамів на пісках. Кремінні ліси біля річки Сіверський Донець славилися своїм повітрям, насиченим ароматом хвої. До війни тут працювали санаторії для лікування органів дихання. Після перемоги — можливе відновлення рекреаційних зон, піших маршрутів і байдаркових турів.
Луганський заповідник «Стрільцівський степ»
Один із найстаріших степових заповідників Європи, заснований ще у 1923 році. На його території — понад 920 видів рослин і близько 500 видів тварин. Влітку степ перетворюється на мозаїку квітучих трав.
Старобільськ
Місто, відоме своєю історією як важливий центр слобідської України. Тут збереглися старовинні купецькі будинки, будівлі кінця XIX — початку XX ст. Під час війни місто не раз опинялося в центрі подій. Після перемоги — потенційний центр культурного туризму Луганщини.
"Гранд-Каньйон" у Лисичанську.
"Гранд-Каньйон" у Лисичанську утворився на місці колишнього кар'єру, який знаходився в районі Лисичанського желатинового заводу. Кар'єр використовувався для видобутку кам'яного вугілля пласта Матроського куполу, одного з пропластків вугілля, що виявлені в стінці кар'єру.
Весною 2018 року роботи на кар'єрі були припинені, і він почав поступово заповнюватися водою, утворюючи унікальний водомір. Протягом кількох років вода надала кар'єрам незвичайний вигляд, що нагадує американські каньйони.
Преображенські катакомби
Преображенські крейдяні печери - одна з унікальних історико-культурних пам'яток Сватівського району на Луганщині. Катакомби в крейдяних горах на Луганщині збудували в 17 столітті - для захисту поселенців сходу від набігу татар. А згодом крейдяні гроти стали домівкою для ченців, богослужіння тут тривали й в 19 столітті. Увійти до печер можна через вузький 10-метровий тунель. Дорога крейдяними коридорами йде під різним кутом і виводить або в приміщення або в безвихідь.
"Баранячі лоби" Новоайдара
Геологічний пам'ятник природи "Баранячі лоби " розташований на території Новоайдарської громади на Луганщині. Це крейдяні скелі висотою до 50 метрів. Баранячими лобами називають такий вид скель, які в давні часи відполірував рух льодовика. Такі баранчики водяться в різних частинах світу: в Канаді, Скандинавському та Кольському півостровах, Фінляндії та Карелії. Новоайдарські кучеряві скелі свою назву отримали за незвичну форму.
Печерний скитський монастир
Знаходиться він між селами Нагульне і Преображенне. Всередині печери – лабіринт з крейдяних коридорів, галерей і кімнат. Преображенські печери до кінця археологами не досліджені. Існує версія, що обитель з'явилася в XVI-XVII століттях. А, за деякими відомостями, крейдяні печери спорудили в 1894 році.
Деркульський кінний завод
Екскурсія на Деркульський кінний завод не залишала байдужими як поцінювачів верхової їзди, так і прихильників архітектури. Знаходиться він на 11 км від Біловодська в селі Данилівка. І є одним з найстаріших кінних заводів в Україні.
Садиба Казимира Мсциховського
Однією з унікальних перлин стародавньої архітектури Луганщини є садиба Казимира Мсциховського в селі Селезнівка Перевальського району неподалік від Алчевська та Перевальська. Це унікальний архітектурний комплекс 19 століття. Після революції поміщики не повернулися, в маєтку заснували Будинок сиріт. Переказують, що сам Нестор Махно дорогою в Гуляй-Поле заїжджав сюди і привозив гроші на утримання сиріт.