З початком повномаштабної війни в Україні від 24.02.2022, ми значно трансформували своє життя. Різні умови безпеки та залучености в війну. Крім зовнішніх трансформацій, пройшов ряд і внутрішніх трансформацій нації, про що свідчать опитування. Українці стали більше відчувати єдність, більшість українців відкидає думку про один братський народ, все більше українців почало усвідомлювати важливість мови, як кордону власної унікальности.
На фоні звірств ворога, все більше постають тези про невичерпну різницю між нашими народностями, яку до не давна багато хто не усвідомлював.
70 років радянської окупації значно затерли усвідомлення про питому мову, про істину історію і взагалі світосприйняття себе.
Нещодавно, слухаючи лекцію про таку різницю, лектор зазначив цікаву думку, що росіян не заохочували подорожувати залишаючи їх в певній мірі законсервованими, що дає владі впливати на світогляд суспільства через той потрібний їм вектор. Я замислилась. Бо пригадала одне цікаве опитування зроблене українським інститутом майбутнього. В ньому говорилося, що 50% українців за десятиліття не покидали межі своєї області.
Я зайшла трохи здалеку, але я хочу вас підвести під певну думку. Наслідком зрадянщиння українців за ці 70 років неволі, стало те, що в певній мірі ми перейняли цю звичку не подорожувати. Хоча так було не завжди. Це досить негативно вплинуло на свідомість людей, їх сприйняття себе і України в цілому.
Бо, внутрішній туризм, це не тільки про подорожі, як задоволення. Подорожі по своїй країні вкрай важливі для її мешканців. Бо туризм це інструмент занурення в мовне різномаїття (наприклад, коли ми в Одесі кайфуємо від їх жартівливих виразів), це інструмент для вивчення історії (погодьтесь, що слухати про княже місто Ярослава Мудрого, цікавіше в саду Софії Київської,ніж на уроці чи лекції), знайомитися з життям українських відомих людей, наприклад відвідати Калуш то зараз вдвічі приємно, не лише через перемогу на Євробаченні 2022, а тому що тут народився Степан Бандера, туризм дає різномаїття нашої кухні (ну хто не мріє скуштувати солодкий кавун за заході сонця споглядаючи море на Херсонщині), згадувати та проживати події, часом страшні, (коли ти ходиш по Батурину, тут так само ходять мурахи, як і коли ти наживо бачиш Бучу).
Тобто перша та головна мета подорожей це можна сказати світоутворююча. Це формує зв'язок мандрівника з своїм краєм, це краще усвідомлення історії, культури, мови, персоналіїв, самого себе врешті решт.
Думаю ви помітили, наскільки багато українці почали цікавитися цими темами останнім часом. Ютьб майорить різними відео про історію, мову. Але можливо, замість споживання часу в інтернеті вам просто час замовити тур чи екскурсію?
Друга теза, яку б я хотіла підсвітити. Український туризм це засіб відпочити та зарядитися енергією. Це важливо. Особливо під час війни. Це не про байдужість та відчуття сорому, що ти там десь відпочиваєш коли інші… Це про те, що коли енергія на нулі, ти не будеш продуктивним. Ну от зовсім. На тобі можуть бути зав'язані багато різних речей, від забезпечення родини до якихось соціально важливих місій на рівні допомоги країни. Згадай, що говориться в літаку “спочатку вдягни маску собі, потім допоможи дитині” Тут працює теж ж саме правило. Збалансованість робота-відпочинок, це не хибна формула, де слово “відпочинок” зайве, це формула, що допомагає пробігти марафон, що називається життя, і таки добігти його, а не впасти на пів дорозі.
Війна, яка сколихнула величезні маси людей розкидала їх по регіонам, показала українцям, що подорожі, це не так страшно як вважалося (так українці мають страх до подорожей, але про це якось іншим разом). Я дуже хочу і вірю, що зміни які торкнулися кожного українця після 24 лютого, прийдуть і на сферу туризму. Що подорожі стануть більш масовим явищем.
Тож підсумовуючи, ми говорили про те, що війна трансформує українців. Що раніше українці мало подорожували, і це є певним наслідком перебування в радянському союзі. Туризм по Україні допомагає людини буди більш обізнаною щодо України, і як вислід самого себе. Туризм це джерело відновлення сил, яким не варто нехтувати, особливо, коли вирішується доля країни. Після міграційних зсувів народу через війну і величезну цікавість до повернення нашої історії, мови, пам'яті, це може стати дуже міцним стимулом поширення та розповсюдженню внутрішнього туризму в Україні. І як результат, це повністю говорить, що туризм це дуже таки на часі.
Буду вдячна, якщо прочитаєте цей матеріал, та поділитеся своїми думками з цього приводу.